ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА N 9

від 18 вересня 1987 р.

Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи

Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України

від 25 грудня 1992 року N 13,

від 25 травня 1998 року N 15,

6. При розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст. 146 ЖК України, ст. 15 Закону "Про власність", п. 43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю (ст. ст. 22, 24, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України), враховуючи таке:

а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов'язаний повернути кредитору;

б) внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні;

в) поділ квартири у будинку ЖБК може бути проведений, якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення. Поділ приміщень при цьому провадиться відповідно до виділених їм часток у паєнагромадженні або визначених у праві власності на квартиру;

г) оцінка окремих приміщень провадиться, виходячи з кошторисної вартості квартири, що визначається проектною організацією, з урахуванням поправочного коефіцієнта, який встановлюється загальними зборами членів кооперативу (п.12 Примірного статуту ЖБК). Витрати на обладнання балконів, вбудованих шаф тощо, які маються лише в одному жилому приміщенні квартири, слід включати до вартості цього приміщення. Якщо пайовий внесок за надану квартиру внесено повністю і за твердженням сторони вартість її перевищує кошторисну, дійсна вартість квартири може бути визначена за погодженням сторін, а при недосягненні такої згоди - шляхом призначення судом експертизи;

д) у тому разі, коли при поділі квартири вартість приміщення, виділеного одному з колишнього подружжя, перевищує розмір його частки в паєнагромадженні, другому з подружжя в порядку компенсації можуть бути передані інші предмети з спільного майна або стягнута на його користь грошова сума;

є) якщо будівництво будинку ЖБК не закінчено або один з подружжя відмовився від вселення в квартиру у будинку кооперативу, вимоги про поділ жилого приміщення задоволенню не підлягають. У цьому випадку до одного з подружжя, який є членом кооперативу, можуть бути заявлені вимоги про виплату грошової компенсації на відшкодування належної іншому з подружжя частки в паєнагромадженні;

ж) відповідно до п. 43 Примірного статуту ЖБК з часу набрання законної сили рішенням суду про поділ квартири колишній з подружжя визнається членом кооперативу. Тому суд не повинен покладати обов'язок на ЖБК на прийом цього подружжя до кооперативу;

з) до участі у справі про поділ квартири як третю особу суди повинні залучати ЖБК, оскільки цим зачіпаються його інтереси;

(У редакції постанови Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13)

и) до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

(пункт 6 доповнено підпунктом и) згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 р. N 15)

6-1. Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону "Про власність" при

внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними.

Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

(У редакції постанови Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13)

6-2. Право власності на куплену квартиру у будинку у ЖБК у покупця виникає з моменту укладення нотаріально посвідченого договору.

При вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з продажею одним із співвласників квартири належної йому частки у вигляді ізольованого приміщення третім особам, має враховуватись право інших співвласників привілеєвої купівлі відчужуваної частки по ціні її продажу.

(У редакції постанови Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13)

7. У тих випадках, коли за колишнім з подружжя судом було визнано право на частину паєнагромадження, він вправі вимагати поділу займаної квартири у будинку ЖБК на загальних підставах (ст. 146 ЖК України). При неможливості поділу квартири йому присуджується сума, що відповідає його частині паєнагромадження, коли він цього просить. Вимоги про його виселення у зв'язку з одержанням компенсації за частку у паї можуть бути заявлені тим з подружжя, який виплатив компенсацію, а у разі його смерті або вибуття з кооперативу - особами, до яких перейшло право користування квартирою, якщо їх не залишилося, - ЖБК.

8. Якщо вимоги про поділ квартири і паю заявлені одночасно з позовом про розірвання шлюбу, суд повинен мати на увазі, що оскільки їх вирішення зачіпає інтереси кооперативу, вони повинні бути роз'єднані і розглянуті на загальних підставах з оплатою державного мита в залежності від ціни позову.

9. Суд вправі провести поділ квартири між спадкоємцями померлого члена кооперативу, якщо є можливість надання їм ізольованих кімнат, за умови вступу їх до кооперативу (п. 55 Примірного статуту ЖБК).

(У редакції постанови Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13)

При неможливості такого поділу спадкоємці, які прийняті до кооперативу, компенсують іншим спадкоємцям, які прийняли спадщину, спадкову частку в паєнагромадженні.

10. Розглядаючи справи у спорах про обмін жилого приміщення у будинку ЖБК, суди повинні мати на увазі:

а) вимагати проведення примусового обміну жилого приміщення вправі член ЖБК, який не набув права власності на квартиру, його дружина чи члени сім'ї, яким належить право власності на частину паєнагромадження, якщо між ними не досягнуто згоди про обмін. При вирішенні такого позову повинні враховуватись інтереси, що заслуговують на увагу членів сім'ї, які проживають у жилому приміщенні, оскільки вони мають однакове право користуватись ним; У редакції постанови Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13)

б) в силу правил пп. 36, 40 Примірного статуту ЖБК член сім'ї пайовика вправі провести обмін жилої площі, що припадає на нього, у тому числі суміжної кімнати або частини кімнати і у випадках, коли він не має права на частку у паї (коли пайовий внесок ще не сплачено повністю). Обмін частини жилої площі в квартирі ЖБК допускається лише за умови, якщо особа, з якою проводиться її обмін, є близьким родичем з членом кооперативу або членами його сім'ї, які залишилися проживати в квартирі (батьки, діти, дід, бабка, рідні брати і сестри), до них вселяється як член сім'ї і у порядку обміну передає жиле приміщення, яким вона користується як наймач або член ЖБК (у тому числі того самого). Примусовий обмін у таких випадках чинне законодавство не передбачає; (У редакції постанови Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13)

в) загальні збори членів ЖБК (до повної сплати пайового внеску) можуть відмовити в обміні жилих приміщень у будинку того ж кооперативу або у прийомі до членів ЖБК особи, яка вступає до кооперативу у зв'язку з обміном жилого приміщення, а виконком місцевої Ради - у видачі ордера учасникам обміну лише за наявності передбачених ст. 86 ЖК України підстав. Відмова у видачі ордера є також обгрунтованою, якщо учасниками обміну не подані необхідні документи (довідки установи банку про внесення особою, яка вступила до кооперативу, пайового внеску, правління кооперативу про передачу членом кооперативу, який вибув, паєнагромадження особі, яка є його близьким родичем (п. 40 Примірного статуту ЖБК); (підпункт в) пункту 10 змінено згідно з постановами Пленуму Верховного Суду: від 25.12.92 р. N 13, від 25.05.98 р. N 15)

г) надання відповідачеві в порядку примусового обміну жилого приміщення у будинку ЖБК можливе лише у випадку, коли загальні збори членів кооперативу дали згоду прийняти його членом ЖБК і він не заперечує стати членом даного кооперативу.

11. Рішення суду про визнання необгрунтованою відмови у прийомі до ЖБК особи, яка за чинним законодавством користується переважним правом вступу до кооперативу, в силу ст. 14 ЦПК України є обов'язковим для кооперативу і тягне за собою поновлення порушеного права. Додаткового рішення суду про прийом позивача до членів кооперативу або про покладення на нього такого обов'язку в даному випадку не вимагається.

12. При розгляді позовів про необгрунтованість виключення з кооперативу судам необхідно враховувати, що член ЖБК може бути виключений з нього лише у передбачених ст. 147 ЖК України і п. 50 Примірного статуту ЖБК випадках і за умови, що це рішення відповідно до п. 62 статуту прийняте загальними зборами, на яких були присутніми не менше 2/3 загального числа членів кооперативу (уповноважених), а за виключення проголосувало не менше ? присутніх на зборах членів кооперативу (уповноважених). У зв'язку з цим судом обов'язково повинні бути витребувані дані про наявність підстави для виключення, а також про склад кооперативу і кількість членів кооперативу (уповноважених), які були присутні на зборах і проголосували за виключення.

15. Роз'яснити судам, що на відносини, які виникають між громадянами і житлово-будівельними кооперативами, поширюються загальні правила позовної давності, передбачені ст. ст. 71, 73-84 Цивільного кодексу України.